Зі спогадів Доні Фельдман:

Ризикуючи своїм життям та життям своєї родини, Рурак рятувала мені життя, з чисто благородних мотивів, ніяких грошових відносин не було. Якби фашисти дізналися про те, що я ховаюся, винищили б всю сім'ю.

Тетяна Рурак, народилася в 1913 р. і проживала в селі Боково Одеської області. З Донею Фельдман, однією з дочок великої єврейської сім'ї своїх односельчан на прізвище Кноп, Тетяна була знайома багато років. Незадовго до початку війни, Доня вийшла заміж і переїхала в селище Любашівка. 5 серпня 1941 року, після окупації селища, Доня повернулася в Боково і прийшла до Тетяни Рурак. Доня розповіла подрузі, що бігла з місця збору євреїв Любашівки незадовго до того, як їх повели до розстрільних ровів. Перед тим, як покинути селище, Доні вдалося передати свого семимісячного сина Володимира близькій подрузі, Ганні Руденко, яка також проживає в Любашівці. Протягом всієї війни малюк залишався у Ганни, яка з любов'ю піклувалася про нього, і навіть підкупила представників влади, щоб вписати його в свої документи як рідного сина.

Тим часом, Тетяна Рурак ховала Доню Фельдман у себе в будинку, в кутку між стіною і російською піччю, до тих пір, поки ситуація не заспокоїлася, і та не змогла повернутися в Любашівку. Однак через тиждень євреям Любашівки було знову наказано покинути свої будинки, після чого їх відправили до розстрільних ровів. Доня знову бігла до Тетяни Рурак, цього разу разом зі своїм батьком Ісааком Кнопом і сестрою Бетею. З тих пір Тетяна Рурак періодично ховала єврейську сім'ю у себе вдома, поки одного разу на початку 1942-го року німці не прийшли з облавою в Боково якраз в той час, коли євреї ховалися у Тетяни. Щоб уникнути обшуку, Тетяна підпалила стіг сіна в своєму дворі і стала кликати на допомогу тільки після того, як полум'я почало наближатися до даху. У подальшій метушні поліція забула обшукати будинок Тетяни, і євреїв не виявили. Коли румунська влада оголосила про створення гетто в Любашівці, Доня Фельдман разом з рідними все ж таки перемістилася в гетто, де в найтяжчих умовах вони дожили до весни 1944-го року, до днів визволення.

Після війни Доня возз'єдналася зі своїм сином Володимиром. Разом з чоловіком, що повернувся з фронту, Доня підтримувала зв’язок і допомагала Ганні Руденко до самої її смерті в 2003 р. Врятовані євреї довгі роки продовжували товаришувати з Тетяною Рурак.

10 листопада 1996 року Яд ва-Шем удостоїв Тетяну Рурак і Ганну Руденко почесного звання «Праведник народів світу».

З книги П. Ю. Козленко «По іншу сторону межі» [Текст] / за ред. П. Ю. Козленко. — О.: ТОВ «СІМЕКС-ПРІНТ». 2016. — С. 67-69.