Праведники наpoдів світу. Українa

Івінська Меланія

Івінська Меланія

Основна інформація

Місце проживання в роки Голокосту (сучасне):

Україна, Дніпропетровська обл., м. Дніпро

Місце порятунку (сучасне):

Україна, Дніпропетровська обл., м. Дніпро

Номер справи в Яд Вашем:M.31.2/6997

Доля врятованих:вижили

Доля рятувальника:вижив

Рік присудження статусу:1996

Зображення з книги: «Ті, хто повертають віру в людину»: Праведники народів світу Дніпропетровської області / за ред. І. Я. Щупака. Дніпро : Інститут «Ткума»; ПП «Ліра ЛТД». 2019. С. 82.

біографія

Меланія Івінська та її сестра Марія Кривокобильська мешкали у Дніпропетровську, у  комунальній квартирі, де окрім них проживало ще декілька сімей. Одну з кімнат квартири займала єврейська родина Затуловських.

Коли розпочалася війна, голова родини Затуловських пішов на фронт, а  його дружина і  діти  – 13-річний Наум і  7-річна Еля  – залишилися у квартирі.

У  жовтні 1941  р. до квартири зайшли двоє поліцейських та наказали слідувати за ними. Меланія Івінська та Марія Кривокобильська, які мали дружні стосунки з  Затуловськими, зголосилися провести своїх єврейських друзів на збірний пункт. На шляху колона євреїв проходила повз армійські вантажівки, і  німецький офіцер наказав Науму допомогти йому завантажити машину. Євреї продовжували рухатися до місця збору, а  Меланія з  Марією залишилися чекати, доки Наума звільнять. Коли офіцер звільнив Наума, той потай зняв пов’язку з  руки, і  Марія відвела хлопчика до своєї родички Євдокії Кривокобильської.

Через кілька по місту були розвішані оголошення про те, що укриття євреїв буде каратися смертю. Євдокія не могла ховати у себе Наума, оскільки побоювалася за життя своїх чотирьох дітей, проте вона запропонувала Марії взяти документи свого старшого сина. Марія Єфимівна забрала вночі до себе Наума, який став за новим паспортом Кривокобильським Романом Івановичем. Невдовзі євреї Дніпропетровська були розстріляні.

Сусідам стало відомо про те, що Марія Єфимівна ховає у  себе єврея, тож вона переправила Наума до с.  Курилівка, пізніше – до с. Паньківка до своєї рідної сестри. Після звільнення Дніпропетровська 25 жовтня 1943 р. Наум повернувся додому до своїх рятівниць та залишався там, доки у 1947 р. його батько не повернувся з армії.

Після закінчення війни Наум Михайлович закінчив Індустріальний технікум, потім – Металургійний інститут. Працював завідувачем лабораторією заводу ім. Петровського. Помер у 1996 р.

Званням Праведник народів світу відзначені: 24 березня 1996 р. (Справа M.31.2/6997).

З книги: «Ті, хто повертають віру в людину»: Праведники народів світу Дніпропетровської області / за ред. І. Я. Щупака. Дніпро : Інститут «Ткума»; ПП «Ліра ЛТД». 2019. С. 82-83.

ПРАВЕДНИКИ ЗА ТІЄЮ Ж СПРАВОЮ В ЯД ВАШЕМ