Георгій Бовкун та Ісай Подольський проживали у Дніпропетровську і дружили ще зі шкільних років. З початком німецько-радянської війни обидва записалися до лав Червоної армії. Під час одного з боїв, підрозділ Бовкуна був оточений, і  він потрапив у  полон. У  серпні 1941  р. Георгію вдалося втекти і  повернутися до рідного міста. Там він знайшов роботу на залізничній станції, а пізніше вступив до підпільної організації.

У жовтні 1941 р. Георгій Бовкун виявив, що його друг Ісай Подольський також у місті. До цього часу німці знищили близько половини місцевих євреїв і тепер активно займалися пошуками тих, кому вдалося сховатися.

Бовкун знайшов Подольського і відвів його до своїх бабусі і дідуся, у яких жив і сам. Ісай розповів Георгію, що, коли він втік з полону, то повернувся до Дніпропетровська дізнатися про батьків. Він звернувся до кількох із своїх старих друзів, але жоден з них не погодився дати притулок йому більше, ніж на день чи два.

Бовкун ховав Подольського протягом шести місяців, ділився з  другом своїм мізерним запасом їжі. Він також дістав для Подольського фальшиві документи. З  цього часу і  на все життя Ісай став Анатолієм Тросницьким.

У березні 1942 р. Георгій Бовкун вивів Ісая Подольського на вулицю подихати свіжим повітрям, їх помітив сусід, антисеміт. І хоча їм вдалося переконати сусіда, що вони – двоюрідні брати, Подольський вирішив піти.

Озброєний фальшивими документами, юнак вирушив на схід, маючи намір перетнути лінію фронту. По дорозі він заразився тифом і опинився у лікарні в Гуляйполі, Запорізької області. Медсестра Санда Костенко доглядала за Ісаєм і виявила, що він єврей. Незважаючи на це, вона виходила його, і коли Подольського відправили з іншими пацієнтами в табір для військовополонених, вона дала йому свою адресу в Гуляйполі, пообіцявши заховати його, якщо він коли-небудь буде потребувати притулку.

У травні 1942 р. Подольському вдалося втекти з табору, і він прийшов до будинку Санди Костенко, де знайшов її хворою на тиф. Олена, 16-річна донька Санди, доглядала за матір’ю і  за хворою бабусею, однак, залишила Подольського у будинку. Одужавши, Санда Костенко допомогла Ісаю знайти роботу на фабриці.

Однак влітку 1943 р. Ісая заарештували за підозрою у підпільній діяльності. Йому вдалося втекти, він повернувся до Костенко і ховався в її будинку до тих пір, поки не покинув Гуляйполе. Як тільки йому вдалося перетнути лінію фронту, він вступив до лав Червоної армії і воював в її частинах до 1944 р.

Званням Праведник народів світу Георгій Бовкун відзначений: 5 серпня 1996 р. (Справа М.31.2/7248).

З книги: «Ті, хто повертають віру в людину»: Праведники народів світу Дніпропетровської області / за ред. І. Я. Щупака. Дніпро : Інститут «Ткума»; ПП «Ліра ЛТД». 2019. С. 68-69.