Праведники наpoдів світу. Українa

Пігнаста Людмила

Пігнаста Людмила

Основна інформація

Місце проживання в роки Голокосту (сучасне):

Україна, Одеська обл., Миколаївський р-н, с. Андрієво-Іванівка

Місце порятунку (сучасне):

Україна, Одеська обл., Миколаївський р-н, с. Андрієво-Іванівка

Соціальний статус:вчитель

Номер справи в Яд Вашем:M.31.2/6385

Доля врятованих:вижили

Доля рятувальника:вижив

Рік народження:1912

Рік присудження статусу:1995

default img

біографія

Людмила Пігнаста жила в селі Мар'їна Роща Одеської області. До війни Людмила працювала вчителькою в місті Андрієво-Іванівка, а вечорами вчилася в університеті. Там вона познайомилася з Катериною Фліге, що жила в Андрієво-Іванівці.

На початку серпня 1941 року румуно-німецькі війська окупували місто. 3 листопада єврейське населення Андрієво-Іванівки було депортовано в концентраційний табір Богданівка. Однак Катерині Фліге і декільком її друзям вдалося втекти. Протягом місяця Катерина поневірялася по навколишніх селах, жила милостинею і спала в копицях сіна чи в сараях. 10 грудня вона добралася до Мар'їної Рощі, і звернулася по допомогу до Людмили Пігнастої. Стан Катерини жахнув Людмилу. Не роздумуючи, вона запросила свою єврейську подругу в будинок. Незважаючи на те, що цими діями вона піддавала небезпеці своє життя і життя двох маленьких дітей, Людмила сховала Катерину Фліге в своєму будинку, дбала і доглядала за нею, допомагала прийти в себе. Фліге ховалася то на горищі, то в підвалі, а іноді проводила час і в самому будинку. Якось раз, коли Катерина була у дворі будинку Пігнастої, туди зайшли люди. Людмила встигла накрити свою єврейську подругу ковдрами і ганчірками, а поруч поклала своє немовля, щоб таким чином відвернути від неї увагу. Через кілька днів Пігнастій було наказано з'явитися в місцевий поліцейський відділ. Побоюючись, що хтось її видав, Фліге покинула свій притулок.

14 січня 1942-го року вона прийшла до своєї старої шкільної подруги Ганни Поваренко-Ципінської, яка жила з маленьким сином у селі Жуково Одеської області. Ганна дуже зраділа тому, що Катерина жива, і погодилася заховати її. Перебувати на горищі або в коморі було дуже холодно, тому Ганна влаштувала для Катерини укриття над російською піччю, яка обігрівала весь будинок. Вночі Катерина і Анна виходили на подвір'я будинку, щоб подихати свіжим повітрям.

Очевидно, в одну з таких ночей Катерину Фліге помітив сусід. По селу поповзла чутка про те, що Поваренко-Ципінська ховає в будинку єврейку, і Фліге вирішила піти з села. Холодної ночі в лютому 1942-го року вона разом з Ганною покинула село. Через декілька днів Ганна повернулася додому, а Фліге продовжила свій шлях.

Пізніше її заарештували і відправили в табір Доманівка. У червні 1943-го року Катерина, змучена постійним почуттям голоду, втекла з табору і повернулася до Ганни. Але згодом вона знов повернулася в табір. Наступного разу вона побачила Ганну Поваренко-Ципінську тільки після звільнення. Протягом багатьох післявоєнних років Катерина Фліге (в заміжжі Вайсбейн) підтримувала дружні відносини зі своїми рятівницями.

2 січня 1995 року Яд ва-Шем удостоїв Людмилу Пігнасту і Ганну Поваренко-Ципінську почесним званням «Праведник народів світу».

З книги П. Ю. Козленко «По іншу сторону межі» [Текст] / за ред. П. Ю. Козленко. — О.: ТОВ «СІМЕКС-ПРІНТ». 2016. — С. 112-114.

ПРАВЕДНИКИ ЗА ТІЄЮ Ж СПРАВОЮ В ЯД ВАШЕМ