Праведники наpoдів світу. Українa

Вєліканова (Нікіфорова) Поліна

Вєліканова (Нікіфорова) Поліна

Основна інформація

Місце проживання в роки Голокосту (сучасне):

Україна, Одеська обл., м. Одеса

Місце порятунку (сучасне):

Україна, Одеська обл., м. Одеса

Соціальний статус:студент

Номер справи в Яд Вашем:M.31.2/6523

Доля врятованих:вижили

Доля рятувальника:вижив

Рік народження:1923

Рік присудження статусу:1995

default img

біографія

Поліна Нікіфорова, 18-ти річна дівчина, жила в Одесі і вивчала філологію в Одеському університеті. Серед її друзів було багато євреїв. Після окупації міста Нікіфорова почала допомагати своїм єврейським товаришам.

З кінця січня 1942-го року і до червня того ж року вона приносила одяг, а іноді і гроші Риті Литвиновій (в заміжжі Кучук), її сестрам 11-річній Єві і малятку Любі, і їх мамі Марії Кофман. Подібно до багатьох інших сімей, Кофман виселили з їх будинку і вони оселилися в покинутій будівлі на Слобідці — районі Одеси, з якого десятки євреїв щодня відправляли в табори в Одеській області. У Кофман не було можливості заробляти гроші, і Нікіфорова вирішила допомагати їм. Вона не тільки постачала своїх єврейських друзів одягом та їжею, вона також навчила Риту Литвинову симулювати хворобу. Завдяки цьому Риті і її сім'ї дозволили залишитися в Одесі аж до останнього транспорту, призначеного на 10 червня 1942-го року. В той день їх забрали в табір, розташований в селі Карлівка, близько Доманівки. Там Рита Литвинова і її мама протягом 21 місяця працювали на будівництві дороги і в сільському господарстві. Поки її друзі були в'язнями табору, Поліна Нікіфорова продовжувала підтримувати їх, відправляючи їм гроші, а як мінімум раз на місяць посилки з їжею і іншими предметами, необхідними для життя. Перед самим звільненням напруга в таборі знову зросла — в'язні побоювалися, що відступаючі румунська і німецька армії знищать всіх живих євреїв. Тоді Литвинова втекла назад в Одесу, де її знову заховала Поліна Нікіфорова (на той час вона вийшла заміж за Кирила Вєліканова). 

Мама і молодша сестра Литвинової були звільнені Червоною Армією в Карлівці в квітні 1944-го року. Під час війни Нікіфорова допомагала і іншим євреям: Тамарі Трилисській-Штульберг (пізніше Хургіна), її старій бабусі Олені Штульберг і Наді Біберман, а також своій дуже близькій шкільній подрузі Ані Виноградовій та її матері Кларі. На жаль, Олена Штульберг і Виноградови
не пережили окупацію.

28 березня 1995 року Яд ва-Шем удостоїв Поліну Вєліканову (уроджену Нікіфорову) почесним званням «Праведник народів світу».

З книги П. Ю. Козленко «По іншу сторону межі» [Текст] / за ред. П. Ю. Козленко. - Про.: ТОВ «СІМЕКС-ПРІНТ». 2016. - С. 131-132.