Сергій та Зінаїда Здор, які були християнами-суботниками, проживали у селищі Дружба Міропольської сільради Нікопольського району Дніпропетровської області. Як і  більшість мешканців селища, вони працювали у місцевому колгоспі «Нове Життя». Їхніми сусідами та добрими знайомими була єврейська родина Межибовських.

У 1939 р. син Межибовських, Семен, був призваний на службу до війська, та служив на Чорноморському флоті. Під час війни, з початку листопада 1941 р. до початку липня 1942 р. він брав участь в обороні Севастополя. Напередодні залишення міста перед переважаючими силами ворога, командир взводу, у  якому служив Семен Межибовський, оголосив, що всіх солдатів евакуювати не вдасться, та запропонував уродженцям України спробувати повернутися на батьківщину чи шукати партизан.

Семену вдалося вийти з  оточення, і  він попрямував до рідного селища. Дорогою стало зрозуміло, що йому, єврею, не слід повертатися у місця, де його добре знали. Натомість, турбуючись за батьків та сестер, він продовжував йти. На підході до селища йому зустрівся односельчанин, який розповів про те, що його рідні евакуювалися на схід. Євреї, які залишилися на місці, були розстріляні місцевими поліцаями.

За порадою односельчанина, Семен залишився у полі до вечора, а  з  настанням темряви постукав у  двері будинку Сергія та Зінаїди Здор, які відтоді стали переховувати свого сусіда. Спочатку місцем укриття Семена була копиця сіна на їхньому городі, потім, із наближенням зими, він перебрався до льоху. Будучи людьми віруючими, Здори вважали порятунок людського життя своїм обов’язком. Окрім них про цю таємницю знала багатодітна сім’я Лаптєвих, також глибоко релігійні люди. Оскільки обидві родини жили дуже бідно, вони по черзі годували Семена, зазвичай самі при цьому не доїдаючи. Завдяки їхній турботі та мужності, Семен Межибовський дочекався звільнення наприкінці 1943 р.

Після цього Семен не залишився у селищі, та вирушив до Нікополя. Через службу пошуку він знайшов двох сестер, евакуйованих до Самарканду, та викликав їх із родинами в Україну. Батьки померли в евакуації. До 1946 р. Семен із рідними мешкав у Нікополі, потім, у зв’язку із голодом в УРСР, вся сім’я переселилася до Узбекистану.

Деякий час Семен переписувався із родинами Здор та Лаптєвих, поки у 1950-х рр. в СРСР не почалися переслідування протестантівсуботників. Сергій Здор був заарештований, його дружина померла невдовзі після його арешту. Лаптєви поспіхом залишили свій будинок та господарство, їхня доля невідома.

Семен Межибовський помер у Ташкенті у 2004 р. Діти та племінники Семена, які іммігрували в Ізраїль, звернулися до Яд Вашем із проханням увіковічити імена його рятівників у воєнні роки. У с. Менделєєвка Криничуватської сільської ради Нікопольського району на честь Праведників родини Здор названа вулиця (колишня вул. Мєндєлєєва).

Званням Праведник народів світу відзначені: 13 червня 2010 р. (Справа М.31.2/11852).

З книги: «Ті, хто повертають віру в людину»: Праведники народів світу Дніпропетровської області / за ред. І. Я. Щупака. Дніпро : Інститут «Ткума»; ПП «Ліра ЛТД». 2019. С. 39-40.