Ветлікар Іван Лебедченко разом із дружиною Євгенією проживав у селі Веселі Терни (нині входить до складу м.  Кривий Ріг). Разом з  ними мешкала їхня дочка Катерина з  чоловіком Миколою Чикановим та дворічним сином Сашком. Всі вони жили на території ветеринарної лікарні, яка знаходилася на певній відстані від села. Під час Другої світової війни родина Лебедченків врятувала Сарру Земельман, мешканку Кривого Рогу, яка була мобілізована до армії, на службу в польовий шпиталь, лаборанткою. Через три місяці після початку війни співробітники шпиталю, а також сотні радянських солдатів і офіцерів, потрапили у німецький полон. Бранці єврейської національності були виявлені і розстріляні в перші ж дні.

Сарру врятував вивих ноги, завдяки якому вона опинилася серед поранених. Невдовзі головний лікар шпиталю віддав їй документи загиблої медсестри, Олександри Михайловської, під цим ім’ям Сарра перебувала в таборі для військовополонених три місяці. Ніхто з її колишніх колег не доніс на неї. У грудні вона зважилася на втечу. Один з лікарів порадив Саррі дістатися до будинку його батьків, які, як він обіцяв, обов’язково дадуть їй прихисток.

Протягом місяця Сарра блукала Дніпропетровською областю від села до села, жебракувала, спала у чужих сараях, а іноді і під відкритим небом, бо селяни, пізнаючи в  ній єврейку, боялися пускати до будинку.

У  січні 1942 р., замерзла і  виснажена постійним голодом, Сарра опинилася у селі Веселі Терни, де зважилася постукати в двері ветлікарні, сподіваючись, що там їй дадуть обігрітися. Іван Лебедченко та його родина не тільки впустили Сарру до будинку і нагодували, але й з  власної ініціативи запропонували їй залишитися у  них, допоки ситуація не зміниться на краще. Віддаленість від села давала сподівання, що чужі не впізнають Сарру. Проте більшу частину дня її було вирішено переховувати у  підвалі. Туди перенесли ліжко і  стіл, Іван Лебедченко навіть провів електрику, щоб дати їй можливість читати протягом довгих годин вимушеного неробства.

Євгенія приносила Саррі їжу, намагалася підбадьорити і вселити надію на близький кінець війни. Так Сарра Земельман провела рік і 10 місяців у  підвалі родини Лебедченків, до визволення села Червоною армією у жовтні 1943 р. Незважаючи на те, що про її присутність знали тільки члени сім’ї, вони навіть між собою не вимовляли справжнього імені, називаючи Сарру, Шурою.

Після повернення до Кривого Рогу Саррі стало відомо, що ніхто з її рідних не пережив Голокост. Вона виїхала в Грузію, де жили її друзі, і оселилася в Тбілісі. Протягом багатьох років, до самої смерті подружжя Лебедченко, Сарра листувалася зі своїми рятівниками, а у 1990 р. вона репатріювалася до Ізраїлю.

Званням Праведник народів світу відзначені: 23 липня 2007 р. (Справа М.31.2/6705).

З книги: «Ті, хто повертають віру в людину»: Праведники народів світу Дніпропетровської області / за ред. І. Я. Щупака. Дніпро : Інститут «Ткума»; ПП «Ліра ЛТД». 2019. С. 91-92.