Праведники наpoдів світу. Українa

Бабкіна Матрьона

Бабкіна Матрьона

Основна інформація

Місце проживання в роки Голокосту (сучасне):

Україна, Дніпропетровська обл., р-н не вказано, с. П`ятихатки

Місце порятунку (сучасне):

Україна, Дніпропетровська обл., р-н не вказано, с. П`ятихатки

Соціальний статус:селянин

Номер справи в Яд Вашем:M.31.2/10456

Доля врятованих:вижили

Доля рятувальника:вижив

Рік народження:1900

Рік присудження статусу:2004

Мотрьона Бабкіна (сидить у центрі) та врятований нею Леонід Ліпман (стоїть ліворуч). Зображення з книги: «Ті, хто повертають віру в людину»: Праведники народів світу Дніпропетровської області / за ред. І. Я. Щупака. Дніпро : Інститут «Ткума»; ПП «Ліра ЛТД». 2019. С. 66.

біографія

Вдова Мотрьона Бабкіна жила у  маленькому рибальському селі П’ятихатки, неподалік від Дніпропетровська, на східному березі Дніпра (зараз у межах Самарського району м. Дніпро). На час нападу Німеччини на Радянський Союз Мотрьоні було трохи більше 40 років, і вона жила разом зі своєю 17-річною дочкою Вірою і 14-річним сином Миколою. Її старший син Іван був призваний до лав Червоної армії, і пізніше загинув у бою.

В останній тиждень серпня 1941 р., невдовзі після початку нацистської окупації регіону, мешканка Дніпропетровська Ліза Ліпман і двоє її синів: шестирічний Леонід та чотирирічний Володимир постукали у двері будинку Мотрьони і попросилися переночувати.

Ліза розповіла, що після того, як її чоловіка призвали до армії, вона з синами намагалася евакуюватися на схід, але їх потяг потрапив під бомбардування, і  пасажири були змушені повернутися додому. Коли Ліза з синами дісталася до свого будинку, побачила, що сусіди розграбували їхню квартиру, і зрозуміла, що тепер перебування для них тут становить загрозу. Вона вирішила йти на південь і спробувати знайти місце, де жителі не знають їх і  не зможуть розпізнати в  них євреїв. Ліпмани виглядали втомленими, а з речей вони мали лише те, у що були одягнені. Мотрьона залишила родину у себе.

Троє втікачів провели весь період окупації в  родині Бабкіних, члени якої приховували їх присутність від усіх жителів села. Будинок Мотрьони стояв на березі річки, уздовж якої тяглися густі зарості чагарнику. Свого часу покійний чоловік Мотрьони побудував там невелику хатину, в якій жив під час риболовлі. Там-то і ховалися Ліпмани, проводячи в укритті весь день, і приходили у будинок лише вночі.

Коли в селі проходили обшуки й облави, Ліпмани ховалися в сараї, де була облаштована яма, вкрита соломою. У 1942 р. доньку Мотрьони Віру відправили на примусові роботи до Німеччини, звідки вона повернулася лише після закінчення війни. Мотрьона ж продовжувала піклуватися про своїх підопічних і, завдяки її самовідданості, їх життя було врятовано.

Після звільнення регіону в  жовтні 1943  р. Ліпмани повернулися додому в Дніпропетровськ. Через півтора року маленький Володимир потонув під час купання в річці. Ліза підтримувала зв’язок з Мотрьоною аж до смерті останньої. У  1990  р. Леонід Ліпман емігрував до США.

Званням Праведник народів світу відзначена: 23 грудня 2004 р. (Справа М.31.2/10456).

З книги: «Ті, хто повертають віру в людину»: Праведники народів світу Дніпропетровської області / за ред. І. Я. Щупака. Дніпро : Інститут «Ткума»; ПП «Ліра ЛТД». 2019. С. 66-67.