Праведники наpoдів світу. Українa

Дікалова Віра

Дікалова Віра

Основна інформація

Місце проживання в роки Голокосту (сучасне):

Україна, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг

Місце порятунку (сучасне):

Україна, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг

Номер справи в Яд Вашем:M.31.2/10228

Доля врятованих:вижили

Доля рятувальника:вижив

Рік народження:1918

Рік присудження статусу:2004

default img

біографія

Сестри Віра Дікалова та Дар’я Божко (у дівоцтві Дікалова) проживали у селищі Довгинцеве, розташованому на околиці Кривого Рогу. Під час Голокосту вони врятували своїх знайомих Віру Мар’яновську та її 14-річну доньку Зіну.

Коли у червні 1941 р. розпочалася німецько-радянська війна, Захар і Віра Мар’яновські, жителі Кривого Рогу, спробували евакуюватися з дітьми на схід. В околицях міста Запоріжжя їм довелося повернути назад.14 жовтня 1941 р. колону євреїв, яку супроводжували нацисти і українська поліція, в якій знаходилися і члени сім’ї Мар’яновських, погнали у напрямку до вугільних шахт. Люди відчували, що їх ведуть на смерть, але шансу втекти практично не було, адже колона добре охоронялася.

У натовпі людей, що стояли уздовж дороги, якою гнали приречених, були сестри, Віра і Дар’я. Вони впізнали Мар’яновських і протягом кількох секунд, коли найближчий до них охоронець відвернувся, сестри схопили за руки Віру і Зіну, витягли з колони і допомогли загубитися у натовпі. Протягом наступних чотирьох місяців Мар’яновські ховалися у темному вологому погребі будинку своїх рятівниць. Дар’я і Віра годували їх, намагалися втішити згорьованих гостей, що оплакували своїх рідних.

На початку 1942 р. рятівницям стало відомо, що свекор Віри Лейб Мар’яновський живий і перебуває у колгоспі «Новий шлях» Криворізького району. Коли Віра і Зіна дізналися про це, вони попрощалися з рятівницями і вирушили до нього. Виявилося, що не тільки Лейб Мар’яновський, а й інші євреї – жителі цього колгоспу, продовжують проживати у своїх будинках і користуватися відносною свободою.

Але вже через два тижні, 23 лютого 1942 р., серед єврейського населення колгоспу була проведена селекція, і всі старі й діти були розстріляні. Віра і Зіна Мар’яновські потрапили в групу працездатних, і  їх відправили на будівництво дороги Дніпропетровськ–Софіївка. Через деякий час їм вдалося втекти. З  великими труднощами Віра і Зіна дісталися до села Гурівка, розташованого на півдорозі між Кривим Рогом і Кіровоградом (нині Кропивницький), де проживали їхні добрі знайомі, Гаврило і Килина Приходьки з сином Володимиром 15-ти років.

Приходьки сховали біженок на горищі, а пізніше, використовуючи свої зв’язки, Гаврило дістав для Віри документи на українське ім’я, а також допоміг їм знайти житло і роботу у сусідньому колгоспі. Сім’я Приходьків кілька разів відвідувала їх на новому місці, а Гаврило на людях називав Віру «сестрою», аби в  односельців не виникало підозр. У  цьому колгоспі Мар’яновські прожили до кінця нацистської окупації, а після війни знайшовся старший син Віри, Євген, який демобілізувався з армії.

У 1990-х рр. Зінаїда Мар’яновська (у заміжжі Межеровська) іммігрувала до Ізраїлю.

Званням Праведник народів світу відзначені: 2 травня 2004 р. (Справа М.31.2/10228).

З книги: «Ті, хто повертають віру в людину»: Праведники народів світу Дніпропетровської області / за ред. І. Я. Щупака. Дніпро : Інститут «Ткума»; ПП «Ліра ЛТД». 2019. С. 70-71.

ПРАВЕДНИКИ ЗА ТІЄЮ Ж СПРАВОЮ В ЯД ВАШЕМ