Праведники наpoдів світу. Українa

Блануца Петро

Блануца Петро

Основна інформація

Місце проживання в роки Голокосту (сучасне):

Україна, Миколаївська обл., Доманівський р-н, с. Виноградний сад

Місце порятунку (сучасне):

Україна, Миколаївська обл., Доманівський р-н, с. Виноградний сад

Соціальний статус:селянин

Номер справи в Яд Вашем:M.31.2/10117

Доля врятованих:вижили

Доля рятувальника:вижив

Рік народження:1898

Рік присудження статусу:2003

default img

біографія

Петро і Христина Блануца — бездітна пара — жили в селі Виноградний сад, розташованому в 30 км на північний схід від селища Доманівка Одеської, а нині Миколаївської області. Пізньої восени 1941-го року, з початком масових вбивств місцевих євреїв і подальшим вигнанням десятків тисяч євреїв з Бессарабії і Буковини до Трансністрії, Петро і Христина Блануца відкрили двері свого будинку єврейці Естер Гейзер, яка на колінах просила їх врятувати життя її молодшої дочки-4-річної Лізи.

Естер була родом з села Богданівки, що стала сумнозвісною в роки війни — там було вбито близько 54 тисяч євреїв. Естер шукала сім'ю, яка погодилася б прийняти її дочку і врятувати її від голодної смерті.

У всьому селі Петро виявився єдиним, кому вистачило сміливості впустити до себе в будинок єврейську дитину. Естер була йому безмежно вдячна, а Лізу просила бути хорошою дочкою для своїх нових батьків. У грудні того ж року Естер, її 16-річна дочка Маня і 15-річний син Борис були вбиті. Маленька Ліза залишилася без сім'ї, і незабаром тяжко захворіла. Блануца виходили її і незабаром дуже прив'язалися до дівчинки.

Для них стало справжнім ударом, коли місцевий поліцай, що довідався про дівчинку (так само, як і сусіди), прийшов забрати її до Богданівки — місця масових вбивств євреїв. Ніякі благання не допомогли — дівчинку вирвали з рук Христини і відвезли. Але в той же день Ліза повернулася до Блануца — її життя врятував односелець Михайло Чеботаєв.

Він клопотав від імені Христини та Петра і переконав виконуючого обов'язки офіцера, що Ліза — українка. Навіть після того, як хвиля масових вбивств стихла, Блануца не залишили в спокої: Петра жорстоко побили за те, що він знову взяв до себе в будинок єврейську дитину, а в кінці 1942-го року його відправили в трудовий табір у Німеччину. Через якийсь час Лізу знову забрали у Христини та помістили разом з невеликою групою єврейських в'язнів села. Аж до звільнення регіону в березні 1944-го року Христина продовжувала піклуватися про «свою дочку», яка перебуває в ув'язненні.

Після того, як Петро повернувся з Німеччини, вони з Христиною офіційно удочерили Лізу і ростили її як власну дочку, поки вона не досягла повноліття. Лише в 1955-му році завдяки випадковому збігу обставин Лізі вдалося знайти свого старшого брата — Мойсея Гейзера і сестру — Шейдл Розенфельд.

3 грудня 2003 року Яд ва-Шем удостоїв Петра (1898-1957) і Христину (1898-1988) Блануца почесним званням «Праведник народів світу».

З книги П. Ю. Козленко «По іншу сторону межі» [Текст] / за ред. П. Ю. Козленко. - Про .: ТОВ «СІМЕКС-ПРІНТ». 2016. - С.166-167.
 

ПРАВЕДНИКИ ЗА ТІЄЮ Ж СПРАВОЮ В ЯД ВАШЕМ