Єврейська родина Ліпман – чоловік Абрам, дружина Єтка та їхній син Йосиф – перед війною володіла лісопильнею у місті Борислав (Львівська обл.). Вони мали багато друзів серед поляків та українців і саме завдяки ним змогли пережити Голокост.

Зокрема, Ліпманам допомагала родина їхніх друзів-сусідів Попелів: чоловік Василь, дружина Стефанія та мати Василя Матрьона.

Єтка два місяці переховувалася на подвір’ї Попелів взимку 1942 р. Знову її, разом із сином, прийняли після ліквідації гетто та переховували з червня до жовтня 1943 р. Матрьона усіляко намагалася полегшити умови перебування для євреїв. Вона запрошувала їх до будинку, аби вони могли відпочити та не відчувати себе постійно самотніми.

Влітку 1944 р., напередодні приходу Червоної армії, Ліпмани переховувалися неподалік села Гірський Потік та навідувалися до будинку Попелів за продовольством.

4 червня 2003 р. Василю, Матрьоні та Стефанії Попель було присуджено почесне звання Праведників народів світу.

С. 81-82.