Бездітне подружжя Івана та Лідії Колєснік мешкало у селі Кирилівка (нині – Нікольського району Донецької обл.). У жовтні 1942 р. Лідію навідав її брат Арсентій Собко, який проживав у сусідньому селі Македоновка. Він запропонував сестрі взяти до себе трирічну дівчинку Ольгу. Її батьком був росіянин Микола Варапаєв, а мати єврейка Суламіфь Леві. Родина втекла з Маріуполя одразу після масових розстрілів євреїв, влаштованих нацистами 21 жовтня 1941 р. У той день загинули мати Суламіфі, Ліза, та її молодша сестра Іда.

Відтоді родина поневірялася по селах, перебуваючи у постійній тривозі, що їх хтось викриє. Коли вони зупинилися в Арсентія і розповіли йому про свій острах, той порадив Воропаєвим спробувати перейти лінію фронту, лишивши перед цим доньку в надійних людей.

Лідія радо погодилася взяти до себе Ольгу. Разом з Колєсніками вона зустріла прихід Червоної армії у вересні 1943 р. Дівчинка мешкала в родині Колєснік до початку 1944 р., коли за нею приїхала Суламіфь. Їй разом з Миколою дійсно вдалося перейти лінію фронту. Але незабаром Миколу призвали до війська і він загинув на фронті.

Ольга Варапаєва (у заміжжі – Горшкова) все життя підтримувала стосунки з Іваном та Лідією, вважаючи їх другими батьками.

10 лютого 2003 р. Яд Вашем надав Івану та Лідії Колєснік почесне звання Праведників народів світу.

С. 68 (уточнені).