Бухгалтер цукроварні Олександр Добріян разом з дружиною Станіславою та трьома дітьми мешкав у селі Андрушки (Житомирська обл.). Здавна Олександр дружив з євреєм Ассіром Кельбергом, який до 1937 р. був головним бухгалтером Бершадської цукроварні. Влітку 1937 р. Ассір з родиною, – дружиною-полькою Броніславою (Єзерською), дворічним Женею та немовлям Володею, перебралися до Києва. Але незабаром Кельберга-старшого заарештували органи НКВС (по війні родині повідомили, що він помер в ув’язнені у 1942 р.). Броніслава разом з дітьми лишилася без жодних засобів існування. Жінка приїхала до Добріянів і мешкала з ними.

На початку війни Добріяни разом з Броніславою та дітьми спробували евакуюватися на схід, але це їм не вдалося, і вони повернулися до Андрушків. Незабаром після початку окупації, у серпні 1941 р. до місцевої поліції надійшов перший донос про те, що діти Кельберга євреї. Тоді Олександрові вдалося організувати хрещення хлопців, що дозволило їм пережити першу хвилю знищення євреїв, яка прокотилася наприкінці 1941 р.

Однак з середини 1942 р. нацисти знову розпочали «полювання» на дітей від змішаних шлюбів, і тут документи про хрещення вже не могли врятувати. Тоді Добріяни перевезли Броніславу та дітей у глухе село Мусіївка, до своїх друзів родини Оселедько. Там вони знаходилися до приходу Червоної армії 25 грудня 1943 р. Весь цей час Добріяни постачали Кельбергів матеріально, оскільки Оселедьки не могли їх прогодувати.

23 лютого 2003 р. Олександру та Станіславі Добріян було присуджено почесне звання Праведників народів світу.

С. 64.