Православний священник Володимир Дложевський разом із дружиною Марією та донькою Оленою мешкали в містечку Гнівань на Вінниччині.

17 липня 1941 р. нацисти окупували Гнівань. Якщо містечко потрапило до німецької зони окупації, то села, що лежали південніше, відійшли вже до т.зв. Губернаторства «Трансністрія», яке контролювали румуни.

Коли розпочалися переслідування євреїв, Дложевські відкрили свій будинок для всіх гнаних. Кілька місяців у них мешкала родина Панських, яка складалася з 5 осіб і яку окупанти вигнали з власного будинку.

Священник разом із родиною допомагав Соні Райкіс і її п’ятьом дітям – Беті, Лізі, Мані, Мишку та Філі. Тут вони завжди могли розраховувати на обід. Чоловіка Соні, Абрама Райкіса, ще на початку окупації розстріляли нацисти. Гостинністю родини священника також користувалися сім’ї Матвія Вайнберга та Шмуеля Еліса.

Коли ситуація в Гнівані стала для євреїв надто загрозливою, отець Дложанський допоміг Панським та Вайнбергам відшукати провідника, який доправив їх через Південний Буг до «Трансністрії». Шмуеля Еліса та його дружину Молку й доньку Анну священик сам перевіз до контрольованої румунами Ворошилівки. У румунській зоні окупації, де був відносно м’якший для євреїв режим, ці родини змогли дочекатися приходу Червоної армії.

Євреї, які не полишили Гнівані, були розстріляні нацистами 20 червня 1942 р. Серед жертв була і Соня Райкіс з дітьми. Однак 12-річному Михайлу Райкісу вдалося вціліти під час «акції». Вночі він вибрався з-під тіл вбитих і дістався до Дложевських. Родина священника забезпечила хлопчика чистим одягом, грошима та пояснила, як перебратися до «Трансністрії».

По війні Дложевські підтримували зв’язки з багатьма врятованими ними євреями.

23 лютого 2003 р. Володимиру та Марії Дложевським було надане почесне звання Праведників народів світу.

С. 40.