Яків і Тетяна Власенки разом із двома доньками мешкали в Брацлаві. Яків працював інструктором місцевої автошколи. Його колегою був єврей Михайло Купершмідт, який мав дружину Рахель та сина Романа. Власенки та Купершмідти приятелювали родинами.

22 липня 1941 р. Брацлав було зайнято німецькими та румунськими військами. Місто потрапило до румунської зони окупації. Румуни зігнали всіх місцевих євреїв до гетто. Власенки не покинули своїх друзів у біді й постачали їх продуктами та необхідними речами.

Коли 31 грудня 1941 р. в’язнів гетто перевели до табору Печора, що розташовувався в 10 км від Брацлава та був відомий нелюдськими умовами утримання, Власенки продовжили підтримувати друзів. Вони приносили їм їжу, одяг та інші необхідні для виживання речі.

На початку березня 1944 р. Яків зміг підкупити охоронця табору та забрати Купершмідтів до себе. Власенки переховували їх у власному будинку до визволення Брацлава 14 березня 1944 р.

5 травня 2003 р. Якову та Тетяні Власенкам було присуджено почесне звання Праведників народів світу.

С. 37.