Антон та Вікторія Церкевич мешкали у Вінниці разом із своєю донькою Наталею, її чоловіком євреєм Яковом Карлінським та онукою Фаїною. У 1940 р. Церкевичам довелося продати половину свого будинку. Їхніми новими сусідами стали родина Шварцман – Григорій, Любов і їхні діти-підлітки Бетя, Кара та Михайло.

На початку війни Яків пішов на фронт. Його родина лишилася в місті, яке 19 липня 1941 р. було окуповане нацистами. Знаючи про небезпеку для євреїв, Церкевичі стали допомагати сусідам. Зокрема, вони замість Шварцманів ходили за покупками, тож тим не було потреби зайвий раз лишати будинок.

19 вересня 1941 р. Антон та Вікторія стали свідками облави на євреїв. Вони попередили Шварцманів, і ті змогли переховатись, лишившись на певний час у безпеці. Пізніше стало відомо, що в цей день загинуло 8 тис. євреїв. Наступної ночі Григорій та Антон почали облаштовувати схованку в підвалі. По її завершенні, Шварцмани проводили там день, а ночувати поверталися до будинку.

З часом ситуація в місті трохи заспокоїлася і Шварцмани вирішили, що небезпека для них минулася. У лютому 1942 р. 13-річний Михайло пішов кататися на санчатах і був збитий автівкою. Оскільки він був євреєм, його не приймали до лікарні. Справу вдалося владнати Наталі Карлінській, вона працювала фармацевтом і завдяки зв’язкам змогла влаштувати хлопця до лікарні.

16 квітня 1942 р. всім євреям Вінниці було наказано зібратися на міському стадіоні. Відчуваючи небезпеку, Шварцмани розділилися. Любов разом із Бетею та Михайлом укрилися в родині друга Радаваловського, Кару прихистила Олена Шостаковська, а Григорій пішов на міський стадіон. Він загинув за рік, у таборі для євреїв-фахівців.

Люба разом із дітьми покинули Вінницю. Вони змогли дістатися до підконтрольної румунам зони, де і дочекалися приходу Червоної армії у березні 1944 р.

27 грудня 2003 р. Антону та Вікторії Церкевич, а також їхній доньці Наталі Карлінскій (Церкевич) було присуджено звання Праведників народів світу.

С. 30, 31.