Віктор Кузнєцов мешкав у Харкові разом зі своїми старенькими батьками Федором та Ганною. Перед війною він закінчив середню школу. Через інвалідність, яку Віктор мав з дитинства, його не призивали до армії.

23 жовтня 1941 р. Харків окупували нацисти. У грудні до Кузнєцових прийшов Арон Гендельман, колишній однокласник Віктора. На початку війни хлопця призвали до війська. Під Смоленськом його частина попала в оточення, але Арон уник полону і, маючи поранення в ногу, зміг дістатися до рідного міста. Тут він з’ясував, що його рідні встигли евакуюватися, тож юнак замислився про власний порятунок.
Кузнєцови запропонували Гендельману лишитися в них. Три місяці Арон вдень переховувався в погребі, а ночував у кімнаті Віктора. Родина, хоча сама жила дуже бідно, в основному за рахунок обміну на харчі особистих речей, утримувала хлопця.

У березні Арон вирішив перейти фронт, щоб потрапити на радянську сторону. Вдягнений у цивільні речі, які дав йому Віктор, юнак вирушив у дорогу.

Свій план він зміг реалізувати лише частково: на Полтавщині Гендельман зустрів партизанів та пристав до них. Після приходу Червоної армії у 1943 р. він повернувся на фронт.

8 грудня 2002 р. Федору, Ганні та Віктору Кузнєцову було присуджено почесне звання Праведників народів світу.

С. 124.