Напередодні війни Ольга Дживдживянцева одружилася з Данилом Шпатенком. Серед знайомих подружжя була молода єврейка Ліза Бріксман, яка мала чоловіка-росіянина Георгія Рєпніна та дворічного сина Вадима.

Коли наприкінці вересня 1941 р. нацисти наказали всім євреям Києва зібратися, начебто для переселення, Ліза не наважилася порушити цього припису. Вона лишила дитину з чоловіком, а сама вирушила на збірний пункт. Проводити її пішла Ольга. Люди рухалися в бік Бабиного Яру. За почутим уривком розмови людей у формі жінки зрозуміли, що планується не переселення, а розстріл. Оцінивши ситуацію, Ліза зрозуміла, що їй вже не врятуватися. Вона стала молити Ольгу врятувати Вадима.

Ольга того ж дня взяла хлопчика до себе. Два місяці вона ні на годину не лишала дитину. Увесь цей час Георгій, батько Вадима, всім знайомим та сусідам розповідав, що його син, разом із дружиною, загинули в Бабиному Яру.

З часом Георгій довірив свою таємницю молодій жінці Людмилі Дмітраковій, яка мешкала неподалік. Людмила з батьками якраз збиралися переїхати до іншого району міста й вони запропонували забрати хлопчика з собою – там його можна було б видавати за сина Людмили.

Так у Вадима з’явилися нові «мама», «дідусь» та «бабуся». Георгій провідував Дмітракових та приносив їм гроші й продовольство. Уже після визволення Києва від нацистів 6 листопада 1943 р. Георгій Рєпнін одружився з Людмилою.

5 травня 2002 р. Ользі Дживдживянцевій було присуджено почесне звання Праведника народів світу.

С. 86.