Праведники наpoдів світу. Українa

Ніжнік Афанасій

Ніжнік Афанасій

Основна інформація

Місце проживання в роки Голокосту (сучасне):

Україна, Київська обл., Богуславський р-н, м. Богуслав

Місце порятунку (сучасне):

Україна, Київська обл., Богуславський р-н, м. Богуслав

Номер справи в Яд Вашем:M.31.2/9874

Доля врятованих:вижили

Доля рятувальника:вижив

Рік присудження статусу:2002

default img

біографія

Родина українця Василя Петрусенка та єврейки Єлизавети (Трідман) мешкала в Богуславі на Київщині. Родина мала трьох доньок – Емму, Світлану і Тамару, Єлизавета виношувала четверту дитину.

З початком війни Василя призвали до війська. Його родина, подібно до інших богуславських євреїв, не встигла евакуюватися, коли 27 липня 1941 р. місто окупували нацисти. 15 вересня німці наказали з’явитися всім євреям Богуслава на збірний пункт. Звідти солдати конвоювали їх до місця розстрілу. До будинку Єлизавети прийшли двоє поліцаїв та вигнали жінку з дітьми на вулицю. Однак сусіди почали переконувати поліцаїв, що Єлизавета не єврейка, а християнка. Фома Петрусенко, свекор жінки, що був сторожем місцевої церкви, спромігся переконати поліцаїв відпустити жінку з дітьми в обмін на обіцянку надати докази їхнього неєврейського походження.

Поки поліцаї розмовляли з Фомою, 16-річна сусідка Єлизавети Марія Сташевська непомітно відвела 9-річну Емму та 6-річну Світлану до церкви і заховала їх там. За годину до них доєдналася мати з однорічною Тамарою. Побоюючись повертатися додому, родина кілька днів провела у церкві. Марія приносила їм їжу та розповідала про події у місті, зокрема – про розстріл євреїв. У числі інших, його жертвами були мати, сестра і дружина брата Єлизавети разом з усіма дітьми.

Тим часом, Фома організував схованку на задньому подвір’ї свого будинку і Єлизавета з дітьми перебралися туди. Поліція провела у Петрусенка кілька обшуків, але не змогла викрити євреїв. Щоб помститися, вони спалили йому хлів з худобою.

Оскільки Фомі було важко одному піклуватися про Єлизавету та її дітей, на допомогу йому прийшла донька Олена та її чоловік Опанас Ніжнік. Вони також звернулися до сусідів – Федора та Олексія Туркевичів і їхніх родин. Раз на день хтось з них – найчастіше це були доньки Федора та Олексія дівчата-підлітки Галина та Надія – приносили їм їжу. Коли холод у схованці став нестерпним, особливо для дітей, родини по черзі стали брати їх до себе на ніч. 1 січня 1942 р. Єлизавета народила доньку яку назвала на честь своєї рятівниці Оленою. Мати та дитину тимчасово взяли до себе Федір та Марія Туркевичі.

Так Єлизавета з дітьми переховувалися аж до приходу Червоної армії 3 лютого 1944 р. По війні родина підтримувала тісний зв’язок зі своїми рятівниками. 

5 грудня 2002 р. Марії Сташевській, Опанасу та Олені Ніжнік, Олексію та Євгенії Товстоліним та їхній доньці Галині Товстоліній (Туркевич) було присуджено почесне звання Праведників народів світу.

С. 74.

ПРАВЕДНИКИ ЗА ТІЄЮ Ж СПРАВОЮ В ЯД ВАШЕМ