Праведники наpoдів світу. Українa

Пономарьов Михайло

Пономарьов Михайло

Основна інформація

Місце проживання в роки Голокосту (сучасне):

Україна, Житомирська обл., м. Житомир

Місце порятунку (сучасне):

Україна, Житомирська обл., м. Житомир

Соціальний статус:фотограф

Номер справи в Яд Вашем:M.31.2/9833

Доля врятованих:вижили

Доля рятувальника:вижив

Рік присудження статусу:2002

default img

біографія

Подружжя християн-євангелістів Михайла та Марії Пономарьових мешкало в Житомирі. Неподалік від них також проживала заміжня донька Марії від першого шлюбу – Емілія Максимова.

Михайло працював фотографом, маючи майстерню на міському базарі. З початком окупації він переховував у своєму будинку колегу, фотографа Леоніда Шапіро.

Одного ранку на початку 1942 р. дорогою до церкви Марія побачила дівчинку, яка спала на лавці в парку. Мала була дуже легко вдягнена, тож жінка, побоюючись, що та замерзне до смерті, розбудила її та привела додому.
Дівчинка розповіла, що її звати Нюся, і що все свідоме життя вона провела в дитбудинку. Утім, з грамотної мови й вміння обходитися зі столовими приборами було очевидно, що дитина отримала гарне виховання в родині. Нюся провела в Пономарьових весь день та попросилася заночувати.

Зранку Михайло пішов до дитячого будинку. Його завідувачка Валентина Щеніовська, після того, як переконалася в порядності співбесідника, розповіла, що єврейка Нюся Тосман провела в закладі останні кілька місяців. Вона прийшла до нього після загибелі родини на початку окупації. Коли ж два дні тому до дитбудинку постукали німецькі перевіряючі, завідувачка наказала дівчинці тікати.
Михайло розповів всю інформацію дружині й вони вирішили лишити дівчинку у себе. Вони не афішували її появу нікому з друзів та сусідів, тож кілька місяців минуло відносно спокійно.

Та потім за розпорядженням місцевої влади Пономарьовим було наказано звільнити будинок. Напередодні переїзду Леонід Шапіро вирушив шукати нову схованку і більше про нього нічого не чули.

Пономарьови відшукали собі нове помешкання, як виявилося – на вулиці, де Тросмани мешкали перед війною. Колишня сусідка впізнала Нюсю та повідомила Марії, що дівчинка – єврейка. Побоюючись доносу, Пономарьови заплатили сусідці за її мовчанку. З часом Михайло дістав для Нюсі свідоцтво про народження – згідно нього її тепер звали Анна Пономарьова.

Дівчинка прожила зі своїми рятівниками, яким весь час допомагала їхня донька Емілія Максимова.

31 жовтня 2002 р. Михайлу та Марії Пономарьовим було присуджено почесне звання Праведників народів світу.

С. 85, 88.

ПРАВЕДНИКИ ЗА ТІЄЮ Ж СПРАВОЮ В ЯД ВАШЕМ