Вдова Софія Драчук разом з 19-річною донькою Іриною мешкала у селі Глибочок на Житомирщині. До війни вона працювала на фабриці у селищі Першотравенськ, де приятелювала з єврейкою Розою Буткевич (Фішман). Її чоловіком був українець Петро Буткевич. Їхнє подружжя мешкало у Першотравенську та мало двоє дітей. З малечею полюбляла гратися Ірина Драчук.

З початком війни Петра Буткевича призвали до війська. Перед цим він встиг переправити дружину з дітьми до своєї сестри, яка мешкала в Баранівці. У липні 1941 р. селище окупували нацисти. Майже одразу там було створено гетто, в якому опинилися і Буткевичі. Коли Ірина дізналася про це, то вирушила до Баранівки і. відшукавши у гетто Розу, запропонувала їй свою допомогу. Разом вони розробили план втечі.

У грудні 1941 р. за допомоги знайомого поліцая діти, Майя та Юрко Буткевичі були виведені з гетто та доправлені до Драчуків у село Глибочок. Однак незабаром після цього в Баранівці відбулася «акція», жертвою якої стала і Роза.

Опікуватися дітьми, – Майї було 5 років, а Юрі 4, стали Софія та Ірина Драчук. Малі не одразу звикли до нової родини, дуже сумували за матір’ю та часто хворіли. Їх офіційно зареєстрували в управі як дітей старшої доньки Софії, яка давно виїхала з села. І хоча не всі сусіди повірили цьому, ніхто з них не доніс поліції. Так Юрко та Майя дочекалися приходу Червоної армії у грудні 1943 р. Після демобілізації їх відшукав та забрав до себе батько.

5 грудня 2002 р. Софії Драчук та Ірині Шевчук (Драчук) було надане почесне звання Праведників народів світу.

С. 139.