Яків та Ярина Щербатюк мешкали в селі Білопілля на Вінниччині. Ярина була завідувачкою пекарні. Їхнім знайомим був завідувач місцевої їдальні Давид Шварцман, який мав дружину Нехаму та трьох дітей-підлітків.

На початку липня 1941 р. село було окуповане нацистами. Незабаром стало відомо про масові розстріли євреїв у Бердичіві. Намагаючись врятувати дітей, Шварцмани попрохали Щербатюків тимчасово прихистити їхню молодшу доньку 12-річну Євгенію.

Незабаром родину Шварцманів вивезли до села Чорнорудка Житомирської області, де і вбили. Євгенія жила у Щербатюків. Їхні діти були вже дорослими, тож дівчинка була їм за молодшу доньку. Ярина та Яків любили Євгенію, але заради безпеки не дозволяли їй виходити з дому. Коли подружжя їздило в гості до інших сіл, вони брали дівчинку з собою. Там, де ніхто не знав про походження малої, її представляли як молодшу доньку Щербатюків.

Після приходу Червоної армії в січні 1944 р. Євгенія, всі родичі якої загинули, лишилася жити з Яковом та Яриною Щербатюк.

24 лютого 2002 р. Ярині та Якову Щербатюк було присуджено звання Праведників народів світу.

С. 28.