Заможний селянин Пилип Ширко разом із дружиною та дітьми мешкав на хуторі поблизу селища Степань на Рівненщині. Після початку нацистської окупації в липні 1941 р. Ширко лише зрідка навідувалися до Степані.

Одним зі старих знайомих Пилипа був місцевий мірошник Йосел Магід. У 1939 р. радянська влада націоналізувала його млин, але залишила колишнього господаря його обслуговувати. 5 жовтня 1941 р. в Степані було організоване гетто. Завдяки праці на млині, Йосел уникнув переселення, але туди змушені були перейти його дружина Фріда разом із синами Хершелем та Еліягу.

25 серпня 1942 р. в’язнів гетто повели на розстріл у район Костополя. По дорозі Фріді та Еліягу вдалося втекти й знайти схованку в їхнього неєврейського друга.

12-річний Хершль теж зміг утекти. Він пришов до батька на млин. Звідти вони удвох пішли до Ширків. Подружжя переховувало їх близько двох тижнів. Про долю інших членів родини Магіди нічого не знали. Одного разу Пилип почув, що сусіди бачили євреїв на його подвір’ї. У нього не лишилося іншого вибору, як попрохати Магідів шукати інше укриття.

Батько та син вирішили переховуватися в довколишньому лісі, де, неочікувано, вони зустріли Фріду та Еліягу. Разом родина відправилася до села Волошки, де Йосел мав знайомого, якому міг довіряти. Той погодився прийняти в себе єврейську родину, але тільки за платню. В укритті їм було дуже важко – нестача їжі, холод, тиснява. Коли ж гроші скінчилися, Магіди опинилися на вулиці.

Їх, без всякої платні, погодилася прийняти інша родина з цього села – подружжя Гордія та Надії Кондратюків. Вони переховували втікачів у себе в сіннику та постачали їх їжею. Гордій був віруючим християнином, кожного вечора він читав Магідам уривки з Нового Заповіту, очевидно, розраховуючи на зміну віри ними – але ніколи не тис у цьому питанні.

Улітку 1943 р. Степань зайняли загони УПА. Націоналісти переконали деяких євреїв повернутися до селища та зайнятися своєю довоєнною працею. Одним із них був Йосел, який повернуся на свій млин і став мешкати відкрито. Але за півтора місяці до приходу Червоної армії він, разом із кількома іншими євреями, був убитий націоналістами. Його ж дружина та сини змогли дочекатися приходу Червоної армії в середині січня 1944 р.

30 грудня 2001 р. Пилипу та Надії Ширко було присуджено звання Праведників народів світу.

С. 113.