Ганна Лєсніченко мешкала в Одесі разом із донькою Іриною — студенткою місцевого університету. Їхніми сусідами та приятелями була вдова єврейка Ольга Кріворукова (у дівоцтві — Талес), що мала доньку Маню, на рік старшу від Ірини, та сина-школяра Олександра.

16 жовтня 1941 р. Одесу було окуповано німецькими та румунськими військами. Місто було передане до складу організованого румунами т.зв. Губернаторства «Трансністрія». Навесні 1942 р. Ольгу разом із Олександром було депортовано до табору в Доманівці, де вони згодом загинули.

Маня, яка змогла сховатися під час депортації, повернулася до своєї квартири й певний час нелегально мешкала там. Під час наступної хвилі облав та обшуків вона звернулася по допомогу до сусідів. Ганна та Ірина два тижні переховували дівчину в підвалі, вхід до якого знаходився на їхньому сходовому майданчику. Потім, коли ситуація в місті трохи владналася, Маня прожила декілька тижнів у квартирі своїх рятівників.

Наприкінці весни 1942 р. Мані вдалося встановити зв’язок зі своїми родичами по батькові. Дівчина перейшла до них і переховувалася там до приходу Червоної Армії у квітні 1944 р.

14 листопада 2001 р. Ганні Лєсніченко та її доньці Ірині Єгоровій (Лєсніченко) було присуджено звання Праведників народів світу.

С. 99.