Бездітне подружжя Сергія і Софії Котленко мешкало в селі Крива Коса (нині – Сєдове) на Донеччині. На початку війни Сергія мобілізували до армії. У війську чоловік заприятелював з єврейським хлопцем Хаїмом-Шулем Головяном. Хаїм-Шуль був уродженцем м. Сквира на Київщині. До вересня 1941 р. він разом зі старшим братом Йосифом рив окопи, відступаючи разом із військами на схід. Під Сталіно (нині – Донецьк) брати загубили один одного. Хаїм-Шуль опинився в селі Стила, де він знайшов призивний пункт та записався до війська.

У жовтні 1941 р. частина Сергія та Хаїма-Шуля потрапила в оточення. Перевдягнувшись у селянський одяг, приятелі вирішили пробиратися до Кривої Коси.

Хаїм-Шуль мешкав у Котленків у Кривій Косі до весни 1942 р. Тоді селяни, які здогадувалися про національність хлопця, почали виказувати незадоволення щодо його перебування в селі, бо таким чином під загрозу підпадали всі його мешканці. Тоді Сергій перевіз приятеля до свого брата в радгосп Зайцево, де для Головяна знайшлася робота пастуха. Але напередодні приходу Червоної армії йому довелося тікати й звідти. Останні дні окупації хлопець провів у Маріуполі, де він обходився випадковими заробітками та не мав постійного притулку. Там він і дочекався вигнання нацистів у вересні 1943 р.

14 листоада 2001 р. Сергію та Софії Котленкам було присуджено звання Праведників народів світу.

С. 56.