Зі звернення Костянтина Ахієзера:

Я прошу посмертно присвоїти звання «Праведник Миру» Неонілі Миколаївні Ахієзер. Завдяки її турботам і молитвам я залишився живий, за що їй довічно вдячний, тому що вона заради мене ризикувала своїм життям і життям своїх батьків. Я хочу, щоб наші діти й онуки знали про її Подвиг і про те, якою святою людиною була їхня мати і бабуся.

Чистюхіни жили в Одесі. Напередодні війни Неонілі — єдиній доньці Миколи Макаровича і Олени Кирилівни Чистюхіних — виповнилося 19 років. В кінці жовтня 1941 року, вже після окупації міста німецькими і румунськими військами, Неоніла розповіла батькам про свою випадкову зустрічі із знайомим Костянтином Ахієзером. Він був призваний до армії в перші ж дні війни, майже відразу потрапив в полон, зумів втекти і протягом багатьох тижнів добирався до Одеси, де сподівався застати рідних.

Від Неоніли він дізнався про їхню загибель, почув страшні подробиці про переслідування, яким піддалися одеські євреї з перших днів окупації. Розуміючи, що Костянтин не виживе без сторонньої допомоги, Неоніла, за власною ініціативою, запропонувала йому укриття в своєму будинку. Протягом цілого року він таємно жив в маленькій комунальній квартирі Чистюхіних, що ризикували не тільки своїм життям, але і життям сусідів, які, на щастя, виявилися порядними людьми: хтось співчував Костянтину і допомагав його рятівникам, хтось робив вигляд, що не помічає того, що відбувається. І, тим не менше, всі жили в постійному страху, що будь-який день може виявитися останнім. Тому, коли Неонілі випала нагода придбати для Костянтина підроблений документ на українське прізвище, вона, не замислюючись, зробила це. Пізніше за допомогою свого знайомого вона переправила Костянтина в місто Котовськ, де його ніхто не знав. Там він зняв кімнату і з часом влаштувався на роботу. Неоніла відвідувала його і, як могла, підтримувала.

Згодом вони стали членами антифашистського підпілля і за завданням партизанів виконували небезпечні доручення. У березні 1944 року Котовськ був звільнений Червоною Армією, а місяць потому і Одеса. Костянтин Ахієзер повернувся до рідного міста і незабаром одружився на своїй рятівниці. Вони щасливо прожили 54 роки до смерті Неоніли Миколаївни в 1996-му.

2 липня 2000 року Яд ва-Шем удостоїв Неонілу Чистюхіну (1922-1996) (в заміжжі Ахієзер) почесним званням «Праведник народів світу».

З книги П. Ю. Козленко «По іншу сторону межу» [Текст] / за ред. П. Ю. Козленко. - Про.: ТОВ «СІМЕКС-ПРІНТ». 2016. - С. 118-120.