Зінаїда Збарах проживала у  селі Любимівка, неподалік від Дніпропетровська. Вона працювала у  колгоспі, а  її чоловік Олексій  – на Дніпропетровському вагоноремонтному заводі. Подружжя виховувало трьох дітей. Під час війни Зінаїда працювала прибиральницею у  місцевому поліцейському відділку.

У січні 1942  р. в  дім до Зінаїди постукав 12-річний Леонід Таслицький, син її друзів з  Дніпропетровська. Із сльозами на очах хлопчик розповів, що пережив, починаючи з серпня 1941 р., коли його сім’я збиралася евакуюватися на схід. Під час повітряного нальоту на вокзал у Дніпропетровську він загубив свою родину. Коли євреїв міста повели до місця розстрілу, Льоні вдалося втекти, і протягом кількох місяців він ховався у своїх шкільних друзів. Пізніше гітлерівці посилили пошуки євреїв і хлопчик пішов з міста до Зінаїди Збарах. Зінаїда ховала Леоніда у себе вдома до звільнення Дніпропетровщини наприкінці жовтня 1943 р. Протягом цього часу ніхто не знав, що Зінаїда ховає єврейську дитину.

Льоня жив у маленькій кімнаті у підвалі, до якого вів замаскований вхід із двору. Зінаїда відкривала кімнату лише вечорами, щоб провітрити. Іноді Льоня виходив трохи розім’ятися.

Після звільнення Дніпропетровська 25 жовтня 1943 р. Зінаїда Збарах привезла хлопчика до нього додому. Через декілька тижнів Льоня отримав листа з Узбекистану зі звісткою про те, що його батьки уціліли в тому бомбардуванні на вокзалі і їм вдалося виїхати на схід. Леонід та вся його родина підтримували зв’язок із Зінаїдою довгі роки. Пізніше Леонід Таслицький та його родина емігрували до США. У Любимівці на честь Праведника Зінаїди Збарах названа вулиця (колишня вул. Державіна).

Званням Праведник народів світу відзначена: 8 серпня 1999 р. (Справа М.31.2/8604).

З книги: «Ті, хто повертають віру в людину»: Праведники народів світу Дніпропетровської області / за ред. І. Я. Щупака. Дніпро : Інститут «Ткума»; ПП «Ліра ЛТД». 2019. С. 37-38.