Праведники наpoдів світу. Українa

Мізіна Марія

Мізіна Марія

Основна інформація

Місце проживання в роки Голокосту (сучасне):

Україна, Дніпропетровська обл., м. Нікополь

Місце порятунку (сучасне):

Україна, Дніпропетровська обл., м. Нікополь

Номер справи в Яд Вашем:M.31.2/8152

Доля врятованих:вижили

Доля рятувальника:вижив

Рік присудження статусу:1998

Зображення з книги: «Ті, хто повертають віру в людину»: Праведники народів світу Дніпропетровської області / за ред. І. Я. Щупака. Дніпро : Інститут «Ткума»; ПП «Ліра ЛТД». 2019. С. 93.

біографія

Марія Мізіна, уродженка селища Томаківка Дніпропетровської області, по закінченню Запорізького педагогічного технікуму, а  потім Нікопольського вчительського інституту, мешкала і  працювала вчителем у Нікополі Дніпропетровської області. 17 серпня 1941 р. Нікополь було окуповано гітлерівськими військами, а через кілька місяців, 3 та 5 жовтня, в місті відбулися дві масові акції зі знищення євреїв. Вийшло так, що друзі Марії Мізіної, подружня пара Федір Вовк та Єлизавета Шкандель, рятували життя своєї подруги, вчительки Сари Бакст. Остання була одружена з українцем, і у пари було двоє маленьких дітей.

Федір Вовк і його дружина допомагали Сарі та її родичам, а потім звернулися до Марії Мізіної, й та погодилась ховати Сару в своєму будинку. Сара Бакст протягом трьох місяців переховувалась у  Марії. Спочатку вона відсиджувалася у  підвалі, а  вночі піднімалася до квартири.

Пізніше Федору Вовку вдалося дістати для Сари фальшиві документи і він допоміг їй виїхати до віддаленого села. Після звільнення, яке відбулося 8 лютого 1944 р., всі члени родини Бакст повернулися до Нікополя.

Доля  ж самої Марії Мізіної склалася більш трагічно. У 1944  р. вона разом з  деякими іншими нікопольськими оунівцями, Оленою Марченко, сестрами Марфою та Марією Мирошниченками за приналежність до ОУН була заарештована органами НКВС, а  пізніше засуджена. Порівняно з  іншими, насправді, її провина була вкрай незначною. Як свідчать матеріали звинувачення «Мізіна М.П. у липні 1943 р долучилася до Нікопольської ОУН, надала свою квартиру для зберігання націоналістичної літератури, друкарської машинки і  для зустрічей керівників ОУН з  учасниками цієї організації». До речі, звинувачення в зберіганні друкарської машинки М. Мізіна заперечувала, на її користь виступали і свідки. Зокрема, чоловік Сари Бакст зазначав, що «За час перебування Мізіної Марії в окупованому німцями м. Нікополі нічого негативного в її поведінці я не помічав. Щоб вона підтримувала зв’язок з німецькими окупантами… мені невідомо». Але термін ув’язнення їй дали як небезпечному злочинцю – 15 років каторжних робіт. Перебувала вона в таборах під Іркутськом. У 1955 р. була звільнена, а в 1992 р. реабілітована. Після звільнення переїхала до м. Марганець Дніпропетровської області.

Званням Праведник народів світу відзначена: 12 липня 1998 р. (Справа М.31.2/8152).

З книги: «Ті, хто повертають віру в людину»: Праведники народів світу Дніпропетровської області / за ред. І. Я. Щупака. Дніпро : Інститут «Ткума»; ПП «Ліра ЛТД». 2019. С. 93-94.

 

ПРАВЕДНИКИ ЗА ТІЄЮ Ж СПРАВОЮ В ЯД ВАШЕМ