Праведники наpoдів світу. Українa

Ткачук Лідія

Ткачук Лідія

Основна інформація

Місце проживання в роки Голокосту (сучасне):

Україна, Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Багачівка

Місце порятунку (сучасне):

Україна, Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Багачівка

Номер справи в Яд Вашем:M.31.2/7468

Доля врятованих:вижили

Доля рятувальника:вижив

Рік присудження статусу:1997

default img

біографія

Коваль Аврам Горгун зі своєю сім'єю жив в селі Мала Багачівка Одеської області (нині Миколаївська область). Його дружина Фьокла і дочка Анісія працювали в колгоспі. До початку війни жителями Малої Багачівки були в основному євреї. У селі проживало лише три українські родини, включаючи і сім'ю Горгуна. У серпні 1941 року німецько-румунські війська окупували цю територію. 10 жовтня фашисти оточили Малу Багачівку і влаштували там єврейський погром. У спробі вижити євреї втікали з села в різні боки. 

Під час цього погрому Аврам Горгун помітив Бетю Бекерман, що бігла у напрямку до лісу, і знаками показав їй на свій будинок. Бетя сховалася в погребі за будинком Горгунів. Сидячи там, вона оплакувала долю своєї матері Перл і сестер Удл і Міри (Марії). Однак через чотири дні, її сестра Міра, якій, як виявилося, вдалося вціліти, повернулася в село. Міра була близькою шкільною подругою Анісії Горгун, і тому в пошуках допомоги попрямувала до її дому. Зустрівшись, сестри Бекерман були дуже щасливі. Вони обидві залишалися в будинку Горгунів аж до листопада 1941 року, і протягом цього часу ховалися в величезному стозі сіна, а в особливо холодні дні ховалися в будинку в шафі. Одного разу, коли сестри грілися в шафі, в будинок увійшов поліцейський, і тільки завдяки винахідливості Аврама Горгуна його підопічні не були виявлені. Ті євреї, що пережили жовтневий погром, були ув'язнені в шкільній будівлі, де було жахливо тісно, не було їжі і води. Горгун і його сусіди часто приносили їм продукти, і одного разу після чергового відвідування євреїв Аврам повернувся додому з єврейською дитиною — дворічним сином сім'ї Сілін. Лише згодом він виявив, що дитина хвора на тиф, але було вже пізно, і вся сім'я Горгун заразилася. Коли вони лежали хворі, в будинок прийшла поліція з обшуком. Поліцейські забрали дитину і побили Горгуна і його сім'ю. Від отриманих побоїв Аврам помер, і під час похорону, на який десятки людей прийшли віддати данину поваги односельчанину, сестри Бекерман втекли з села. Дівчата сховалися в стозі сіна в полі.

Там їх помітили Лідія Ткачук та її сестра Євдокія, мешканки сусідньої Багачівки. Лідія і Євдокія жили разом зі своїми батьками Еммануїлом і Еммою Ткачук, а також Максимом Пшоним, чоловіком Євдокії. Вони взяли єврейських дівчат в свій будинок, де вже ховалися Геня Шахтин з батьком, а також радянський солдат, що втік з табору для військовополонених. Шахтин і солдат були заховані в дірі за трубкою, а сестер Бекерман розмістили в саду в ямі для зберігання картоплі. Поліція проводила обшук в господарстві сім'ї Ткачук, але нікого не виявила. Однак через два тижні поліцаї повернулися, і сестри Бекерман втекли в ліс через кухонне вікно, що виходить в сад. Через кілька днів Максим Пшоний знайшов їх, і вони з дружиною стали регулярно приносити дівчатам їжу. Під час одного з таких походів до лісу, Євдокія була затримана, побита українською поліцією і кинута до в'язниці. В кінці листопада 1941 року зловили і самих сестер Бекерман. Разом з декількома десятками інших євреїв вони виявилися на краю розстрільного рову табору Богданівка. Коли німці відкрили вогонь, сестри самі стрибнули в рів, а вночі вилізли з-під мертвих тіл і приєдналися до решти євреїв в таборі.

З тих пір сестри працювали на примусових роботах в Богданівці, а пізніше в таборі в Доманівці. При першій можливості вони тікали з табору, щоб поїсти в будинку сім'ї Ткачук, а потім знову поверталися до табору. Це тривало аж до звільнення цих територій в квітні 1944 року. Протягом багатьох років після війни сестри Бекерман підтримували зв'язок з сім'ями Горгун, Ткачук та Пшоних.

30 листопада 1997 року Яд ва-Шем удостоїв Аврама і Фьоклу Горгун, їхню дочку Анісію Пліхту, Еммануїла і Емму Ткачук, Лідію Ткачук, а також Максима і Євдокію Пшоних почесним званням «Праведник народів світу».

З книги П. Ю. Козленко «По іншу сторону межі» [Текст] / за ред. П. Ю. Козленко. - Про .: ТОВ «СІМЕКС-ПРІНТ». 2016. - С.142-144.

ПРАВЕДНИКИ ЗА ТІЄЮ Ж СПРАВОЮ В ЯД ВАШЕМ